Чорнобиль: Коли Чорнобиль стане безпечним для проживання людей?

#Chernobyl #halflife #catastrophe

«Чорнобиль» — це епічний міні-серіал в жанрі історичної драми виробництва Sky Atlantic та HBO, який усі зараз обговорюють. Внаслідок трагедії на ЧАЕС сусіднє місто Прип’ять було повністю евакуйовано. Але коли ж територія навколо Чорнобиля знову стане безпечною для проживання людей? У цій статті ми розповімо все, що вам необхідно знати.

На жаль, серіал «Чорнобиль» сьогодні завершився (Вівторок, 4 червня), коли ввечері на британському телеканалі SkyAtlantic показали останню 5 серію . Якщо ви щось пропустили, то весь серіал можна переглянути на NOW TV. Серіал у художньому оформленні екранізує трагедію на Чорнобильській атомній станції в Україні за часів Радянського Союзу. 26 квітня 1986 р. четвертий реактор ЧАЕС вибухнув, чим майже призвів до знищення частини Європи та самого Радянського Союзу. Кількість загиблих людей внаслідок катастрофи, згідно з радянською версією, складає 31 особу, але вважається, що ця цифра насправді складає тисячі, якщо не мільйони загиблих внаслідок радіоактивного ураження.

Коли Чорнобиль знову стане безпечним для проживання людей?

Експерти вважають, що територія навколо ЧАЕС буде непридатною для проживання людей як мінімум впродовж 20000 років. 

Період у 20000 років відноситься саме до території навколо атомної електростанції.

Згідно з оцінкою деяких експертів, територія зони відчуження вважається непридатною для проживання впродовж ще як мінімум 3000 років.

Тим не менш, рівень радіоактивності у різних місцях відрізняється, тому дуже важко визначити конкретний термін, коли Чорнобиль знову стане безпечним для проживання людей.

Територія залишається небезпечною через те, що радіоактивні елементи реактора розповсюдилися по великій території та продовжують випромінювати радіацію навіть сьогодні. 

Інколи цю трагедію порівнюють з вибухом атомної бомби у Хіросімі у серпні 1945 р., проте в Хіросімі зараз можна безпечно проживати.

Увага! Переклад наступної частини статті виконаний з використанням машинного перекладу.

Став вподобайку, якщо хочеш, щоб ми переклали її до кінця. 

Статті, що зберуть 100 вподобайок, будуть перекладені нами повністю.

Це пояснюється тим, що радіаційні ефекти від вибуху атомної бомби швидко розсіюються в повітрі і замість цього пошкодження здійснюється одним величезним вибухом.

Через 36 годин після інциденту було евакуйовано всі 50 тис. осіб, що проживають у сусідньому місті Прип’яті.

Для багатьох евакуація була надто пізно, оскільки вони були негайно піддані довгостроковому впливу радіоактивності на здоров’я.

В околицях Чорнобиля було створено зону відчуження понад 1000 квадратних миль.

Люди продовжують жити в зоні відчуження, яка протягнулася аж до сусідньої держави-сателіта – Білорусі.

За інформацією Newsweek, люди, які проживають у зоні відчуження в Білорусі, отримують доступ до безкоштовної медичної допомоги та електроенергії.

Чи можна відвідати Чорнобиль?

Місто Прип’ять стало туристичною точкою, але з 1986 року там ніхто не жив.

Журналісти та туристи опублікували в Інтернеті фотографії занедбаного міста, включаючи зображення покинутих квартир, парку розваг, шкіл і лікарень.

В даний час там процвітають популяції оленів, вовків, бобрів, кабанів та інших тварин, що живуть у лісах Чорнобиля, і очікується, що вони матимуть високий рівень радіації.

Область Чорнобиля була відкрита для туристів у лютому 2011 року, але поїздки туди були припинені в червні того ж року.

Чорнобиль не відкривався знову аж до 2013 року разом з сусіднім містом Прип’ять.

Щоб увійти до зони відчуження, ви повинні піти на контрольовану екскурсію та пройти тестування на випромінювання.

Зона відчуження все ще залишається на місці навколо ядерного реактора, який покритий знову встановленим саркофагом для утримання випромінювання.

Оригінал статті

Swedish trucking startup Einride

ХОЧЕТЕ ЗРОБИТИ ПЕРШОКЛАСНУ ЕЛЕКТРОВАНТАЖІВКУ? ВІДМОВТЕСЯ ВІД ВОДІЯ

Візьміть будь-яке футуристичне зображення транспорту майбутнього, чи то автомобіля, чи то вантажівки, чи то будь-якого іншого транспортного засобу, який їздить по дорогах майбутнього, і ви помітите дві характерні для них риси: всі вони їздять на автопілоті та працюють на електроенергії. Цікаво, що прямого взаємозв’язку між здатністю до самокерування та видом живлення двигуна немає. Навіть попри те, що живлення від електробатареї має свої недоліки для транспортних засобів, нашпигованих різними комп’ютерами, сенсорами та електронікою, розробники автономних систем керування полюбляють використовувати саме цей вид живлення, адже так їхні транспортні засоби більше скидаються на транспорт майбутнього.

Однак для шведського стартапу в сфері виготовлення вантажівок Einride, такий взаємозв’язок між електроживленням та автономною системою керування має принципове значення. Роберт Фальк, засновник та гендиректор компанії, вважає, що ціль «позбутися водія-людини» є непростим завданням, яке, втім, зрештою призведе до значного збільшення ефективності електровантажівок.

Минулого тижня Einride запустили на комерційний маршрут свою першу вантажівку без водія, яка повністю працює на електроенергії. Вантажівка T-pod перевозить товари між складами німецького логістичного гіганта Schenker у місті Єнчепінг на півдні Швеції. Поки що це невеликий комерційний контракт на один рік, згідно з яким Einride використовують лише одну вантажівку, яка щоденно проїжджає близько шести миль, зокрема певну частину маршруту по дорогах загального користування, зі швидкістю менше ніж 25 миль за годину. Але Фальк стверджує, що «це лише перший крок».

Перше, що привертає до себе увагу у вантажівці Фалька – не відсутність водія, а відсутність кабіни для водія як такої. Там, де у звичайній вантажівці знаходиться кабіна водія, у T-pod розміщено вузьку плиту без вікон, що містить сенсори та комп’ютерне обладнання, яке, власне, і забезпечує її автономне керування. Під секцією для вантажу розміщені батареї ємністю 300 кВт/г, яких вистачає, аби проїхати дистанцію у 120 миль. У разі виникнення ситуації, з якою поточному програмному обладнанню не вдасться впоратися, віддалений співробітник Einride зможе сам керувати вантажівкою з офісу, який чимось схожий на кол-центр. (Фальк не пояснив, як робот і людина розподілятимуть обов’язки, але зазначив, що «метою, звісно ж, є досягнення найвищого рівня автономії під час керування»).

Відсутність кабіни водія – це не лише сигнал того, що ера автомобілів-роботів вже не за горами, стверджує Фальк. Це ще й покращує ефективність електровантажівки, адже зменшується вага транспорту і, відповідно, навантаження на електробатарею. Крім того, це збільшує дистанцію робочого ходу вантажівки, адже не потрібно думати про забезпечення необхідного поля зору для водія-людини або його комфорт; єдине, що має значення – аеродинаміка. Кабіна водія завжди є найдорожчою частиною транспортного засобу, тому у разі її відсутності залишаються кошти на збільшення ємності електробатарей та покращення програмного забезпечення, яке керує усією системою.

Все це є важливими перевагами, вважає Фальк, але головною перевагою відсутності водія все ж є те, що можна оптимізувати споживання електроенергії на потреби вантажівки, а не на потреби самого водія. Наприклад, вантажівка повинна зупинятися кожну годину на підзарядку тривалістю 20 хвилин. Якби нею керувала людина, то їй би платили за кожну хвилину рейсу, навіть якщо за кермом вона перебуває тільки 75% часу. Крім того, відсутні зупинки на перерву чи туалет, під час яких батарея також розряджається. Таким чином, планувати рейс можна виключно на основі чистої логіки. «Саму в цьому і полягає комерційна привабливість проекту», – переконаний Фальк, який більшість своєї кар’єри пропрацював інженером у Volvo Trucks.

Einride вже здійснюють перевезення вантажів для Schenker за «дуже привабливою ставкою», як каже Фальк, і він сподівається запустити більше вантажівок на маршрути у Єнчепінгу та інших містах протягом декількох наступних місяців, зокрема, можливо, у США. До стартапу залишається ще дуже багато питань, головним з яких є те, наскільки добре насправді працює їхня система автономного керування, і наскільки добре вона вирішуватиме логістичні задачі та балансуватиме витрати на оплату праці людей, які за необхідності віддалено керуватимуть вантажівкою. Але якщо компанія знайде правильні відповіді і рішення цих питань, то вони зможуть оптимізувати найважливіші складові електровантажівки та системи автономного керування, при цьому усунувши негативні ефекти, спричинені людським фактором.

Оригінал статті

spacex потужності

SpaceX готуються до запуску перших 60 супутників, які будуть роздавати інтернет із космосу

Нью-Йорк (CNN Бізнес) – SpaceX хочуть роздавати дешевий і швидкісний інтернет по всій планеті. Саме зараз вони готуються здійснити перший важливий крок у напрямку реалізації свого проекту.

Ракетобудівна компанія Ілона Маска спробує доставити партію з 60 супутників на низьку земну орбіту, це буде перша партія із мега-сузір’я супутників, яке SpaceX називають Starlink. Запуск носія може відбутися вже на наступному тижні.

Спочатку запуск був запланований на ніч середи, але сильні вітри у верхніх шарах атмосфери призвели до перенесення дати запуску на один день. У четвер SpaceX написали у твіттері, що запуск перенесено ще на один тиждень, оскільки вони хочуть «оновити програмне забезпечення супутників та ще раз тричі все перевірити».

Запланована місія це лише невелика частина того, що за задумом SpaceX в підсумку перетвориться на грандіозний проект – групу із потенційно тисяч супутників, що обертаються навколо Землі, і які згідно бачення компанії, можуть поступово зробити доступним недорогий інтернет для значної частини населення планети, які ще не мають доступу до нього.

Якщо у четвер у SpaceX все пройде успішно, то такий запуск буде позначати найбільше випробування для будь-якої компанії, які пробували реалізувати такий проект до цього моменту. Це навіть зможе надати SpaceX перевагу перед їх конкурентами, такими як Amazon та OneWeb (яким допомагають SoftBank), і кожна з яких хоче створити своє власне сузір’я супутників, що будуть роздавати інтернет.

Проект знаходиться все ще на початковій стадії. Під час конференц-дзвінка у середу, Маск повідомив журналістам, що супутники у першій партії будуть ідентичними до тих, що випускаються у масове виробництво. Єдина відсутня у них функція, це здатність обмінюватись інформацією один з одним під час перебування на орбіті.

«Ці супутники містять багато нових технологій, тому цілком можливо, що деякі з них не будуть працювати», повідомив Маск, а потім додав, що є «невелика ймовірність», що жоден з них не буде працювати взагалі.

Маск також відзначив, що SpaceX повинні будуть здійснити ще шість таких місій, перш ніж Starlink зможе забезпечувати стабільне інтернет покриття для невеликих ділянок планети. Для того, щоб задовольнити потреби значної частини населення світу, компанії необхідно буде здійснити 12 таких запусків, підсумував Маск.

Доставити та запустити в роботу повне сузір’я супутників, скоріш за все, буде коштувати мільярди доларів, і Маск признався, що такі спроби вже призвели інші компанії до банкротства, наприклад, супутниковий оператор Iridium. Тим не менш, у відповідь на запитання про фінансування SpaceX, він відповів, що компанія має «достатньо капіталу» для реалізації своїх планів. Маск також додав, що остання кампанія SpaceX по залученню капіталу привернула «більше інтересу ніж ми очікували». У квітні компанія ставила перед собою ціль зібрати приблизно 400 мільйонів доларів США.


Увага! Переклад наступної частини статті виконаний з використанням машинного перекладу.

Став вподобайку, якщо хочеш, щоб ми переклали її до кінця. 

Статті, що зберуть 100 вподобайок, будуть перекладені нами повністю.


Прямо зараз, інтернет в основному доставляється через бездротові стільникові башти або кабелі, направлені до вашого будинку або офісу. Це залишає надзвичайно сільські або бідні громади без дешевого доступу до інтернету. Існують варіанти супутникового Інтернету, але ці послуги є повільними, дорогими або ненадійними. (Wi-Fi, який ви отримуєте на борту трансатлантичного рейсу, наприклад, доставляється зі супутників.)

Найбільші проблеми із супутниковим інтернет-сервісом зараз є те, що вони занадто дорогі для звичайних споживачів, а супутники так далеко від Землі, що вони мають дратуючий час затримки епохи dial-up зв’язку.

SpaceX є однією з декількох компаній, які хочуть переглянути доставку Інтернету. Ідея полягає в тому, щоб поставити маленькі супутники, які залишаються на орбіті набагато ближче до дому. На низькій орбіті Землі, однак, супутники надзвичайно швидко розпливаються по небу – саме тому потрібна величезне “мега-сузір’я”, щоб покрити нижню висоту і уникнути перерв у обслуговуванні.

SpaceX має конкуренцію з боку інших компаній, які активно фінансуються. OneWeb і Amazon – великі, але є й менш відомі компанії, як LeoSat і Telesat.

Amazon (AMZN) оприлюднила свої плани проектів компанії Kuiper минулого місяця. А суперник OneWeb, який приваблює мільярди інвестицій від компаній, включаючи SoftBank (SFBTF) і Qualcomm (QCOM), вже має перші шість супутників свого сузір’я.

Успішний запуск у четвер “безсумнівно поставить SpaceX у провідну позицію”, сказала Шагун Сахдева, аналітик у Northern Sky Research.

Але Сахдева поставила питання про те, чи доцільно для SpaceX планувати сузір’я супутників, які могли б в кінцевому підсумку скласти 12 000.

Вона очікує, що компанія досягне переломної точки, коли розгортання нових супутників більше не буде потрібно. Наприклад, компанія не отримає великої вигоди від надання повного охоплення океанів.

“Важливо визнати, де” витрати починають перевищувати переваги “, – написала вона в недавньому звіті.

Автор: Джекі Воттлз (Jackie Wattles), CNN Бізнес

Оригінал статті